Кошик
Пам'ятна монета 2 євро ФРН, випущена 2024 року. Присвячена 175-річчю Паульскірхенської конституції. Карбувалася на п'яти німецьких монетних дворах. Загальний тираж близько 30 млн екземплярів. Біметалева, діаметр 25,75 мм, вага 8,5 г.
Аверс
У центрі монети зображено фасад Паульскірхе у Франкфурті-на-Майні з документом Конституції 1849 р. поряд. Вгорі — «PAULSKIRCHENVERFASSUNG», унизу — «1849-2024», мітка монетного двору. Ліворуч — «BUNDESREPUBLIK DEUTSCHLAND». На зовнішньому кільці — 12 п'ятикутних зірок Європейського Союзу.
Реверс
Реверс — спільна сторона монет 2 євро другого типу, розроблена Люком Люїксом (Бельгійський королівський монетний двір). Зображує карту Європи як єдиного континенту без внутрішніх кордонів — символ європейської єдності. Ліворуч — великий номінал «2» та напис «EURO», праворуч — карта з шістьма тонкими горизонтальними лініями на фоні. На зовнішньому кільці — 12 зірок Європейського Союзу. Гурт — з тонким рифленням і німецьким написом «EINIGKEIT UND RECHT UND FREIHEIT» (Єдність і Право і Свобода).
Історичний контекст
Паульскірхенська конституція (Verfassung des deutschen Reiches, або Paulskirchenverfassung) — перша демократична конституція об'єднаної Німеччини, прийнята 28 березня 1849 року Франкфуртським Національним Зборами в Паульскірхе у Франкфурті-на-Майні. Збори зібралися 18 травня 1848 року під час Революції 1848-1849 рр. У них брали участь представники всіх німецьких держав, обрані вільно. Конституція передбачала: об'єднану Німеччину як федеративну конституційну монархію (без Австрії — «kleindeutsche Lösung»); імператора Німеччини (corona obtained); двопалатний парламент (Volkshaus і Staatenhaus); кошик основних прав (свобода слова, друку, віросповідання, рівність перед законом); скасування привілеїв дворянства. Корону імператора пропонували Фрідріху Вільгельму IV Прусському, але він відмовився («корона зі стічної канави»). Конституція не вступила в силу через опір прусського й австрійського монархів. Однак вона стала важливим прецедентом і фундаментом для подальших німецьких конституцій — особливо Веймарської (1919) та Основного Закону (1949).