Кошик
Пам'ятна монета 2 євро Італійської Республіки, випущена 20 травня 2013 року тиражем 10 000 000 екземплярів. Присвячена 200-річчю від народження Джузеппе Верді. Автор дизайну — Маріа Грація Урбані (Maria Grazia Urbani, «UP»). Біметалева, діаметр 25,75 мм, вага 8,5 г. Карбувалася в IPZS в Римі.
Аверс
У центрі монети зображено портрет Джузеппе Верді в характерному профілі, з густою бородою і задумливим виразом обличчя — одне з найвпізнаваніших зображень композитора в літньому віці. Ліворуч розміщено ім'я «GIUSEPPE VERDI», праворуч — роки «1813-2013». Унизу — монограма «RI» (Repubblica Italiana). Також на полі монети — мітка монетного двору «R» (Рим) та ініціали автора «UP». На зовнішньому кільці — 12 п'ятикутних зірок Європейського Союзу.
Реверс
Реверс — спільна сторона монет 2 євро другого типу, розроблена Люком Люїксом (Бельгійський королівський монетний двір). Зображує карту Європи як єдиного континенту без внутрішніх кордонів — символ європейської єдності. Ліворуч — великий номінал «2» та напис «EURO», праворуч — карта з шістьма тонкими горизонтальними лініями на фоні. На зовнішньому кільці — 12 зірок Європейського Союзу. Гурт — з тонким рифленням та написом «2 ★», повтореним шість разів поперемінно прямо та перевернуто.
Історичний контекст
Джузеппе Фортуніно Франческо Верді (Giuseppe Verdi, 1813-1901) — один з найвидатніших оперних композиторів світу, символ італійського Рісорджіменто та національної культури XIX століття. Народився 10 жовтня 1813 року в Ле-Ронколе (провінція Парма). Написав 28 опер, з яких більшість досі входить у стандартний оперний репертуар: «Набукко» (1842, з знаменитим хором «Va, pensiero» — неофіційним гімном Рісорджіменто), «Ернані», «Ріголетто» (1851), «Трубадур» (1853), «Травіата» (1853), «Сицилійська вечірня», «Бал-маскарад», «Дон Карлос», «Аїда» (1871), «Отелло» (1887), «Фальстаф» (1893). Творчість Верді відрізняється мелодійністю, сильними драматичними характерами та прекрасним оркеструванням. Був обраний депутатом першого парламенту об'єднаної Італії у 1861 році. Написав також «Реквієм» (1874) на смерть Мандзоні. Помер 27 січня 1901 року в Мілані. Похований у Casa di Riposo для літніх музикантів, яку сам заснував.