Кошик
Пам'ятна монета 2 євро Італійської Республіки, випущена 2015 року тиражем 3 515 000 екземплярів. Присвячена 750-річчю від народження Данте Аліг'єрі. Автор дизайну — Сільвія Петрассі (Silvia Petrassi). Біметалева, діаметр 25,75 мм, вага 8,5 г. Карбувалася в IPZS в Римі.
Аверс
У центрі монети зображено Данте Аліг'єрі з «Божественною комедією» в руках. Образ натхненний портретом Данте з фрески Рафаеля Санті «Диспут про Святу Трійцю» (La Disputa) у Станцах Рафаеля в Апостольському палаці. На задньому плані — силует гори Чистилища, яку поет описав у другій частині «Божественної комедії». Вгорі по дузі розміщено напис «Dante Alighieri», під ним — монограма «RI» (Repubblica Italiana). Праворуч — мітка монетного двору «R» (Рим). Унизу — ініціали автора та дати «1265-2015». На зовнішньому кільці — 12 зірок ЄС.
Реверс
Реверс — спільна сторона монет 2 євро другого типу, розроблена Люком Люїксом (Бельгійський королівський монетний двір). Зображує карту Європи як єдиного континенту без внутрішніх кордонів — символ європейської єдності. Ліворуч — великий номінал «2» та напис «EURO», праворуч — карта з шістьма тонкими горизонтальними лініями на фоні. На зовнішньому кільці — 12 зірок Європейського Союзу. Гурт — з тонким рифленням та написом «2 ★», повтореним шість разів поперемінно прямо та перевернуто.
Історичний контекст
Данте Аліг'єрі (Dante Alighieri, бл. 1265-1321) — великий італійський поет, мислитель, філософ, теолог і політичний діяч, один з основоположників літературної італійської мови та батько європейської літератури нового часу. Народився у Флоренції приблизно в травні-червні 1265 року в знатній, але небагатій родині. Навчався у Болонському та, можливо, Паризькому університетах. Головна муза — Беатріче Портінарі, якій він присвятив «Нове життя» (La Vita Nuova). Обіймав посади у Флоренції, був пріором у 1300 році. У 1302 році через політичні інтриги засуджений до вигнання з Флоренції на смерть, куди так і не зміг повернутися. Переховувався в різних містах Італії. Помер у Равенні в ніч з 13 на 14 вересня 1321 року. Його магнум опус — «Божественна комедія» (La Divina Commedia, бл. 1307-1321), поема, що описує подорож через Пекло, Чистилище і Рай. Разом з Петраркою й Боккаччо сформував Trecento — золотий вік італійської культури.